ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗГОНУ АВТОМОБІЛЯ

Анотація

Існуюча методика теоретичного визначення часу розгону автомобіля до заданої швидкості руху є складною і має всього лише
демонстраційний характер. Внаслідок цього теорія автомобіля не може ні підтвердити, ні спростувати числові значення часу розгону автомобілів, які надаються заводами-виробниками. Метою роботи є побудова найбільш простих розрахункових співвідношень, що дають опис основних характеристик процесу розгону автомобіля «в цілому». Вона досягнута шляхом розгляду процесу розгону автомобіля в енергетичному просторі при абстрагуванні від максимально можливої кількості другорядних факторів. Як вихідне положення було прийнято, що мірою корисного ефекту при розгоні автомобіля на горизонтальній дорозі є його кінетична енергія. Розгін розглядався як процес «накачування» автомобіля кінетичною енергією, в яку перетворюється деяка частина механічної роботи, що виконується двигуном. Завдяки цьому отримано гранично прості співвідношення, що характеризують найбільш загальні закономірності процесу розгону автомобіля. Встановлено, що для оцінки енергетичної ефективності автомобілів у процесі розгону необхідно і достатньо значень всього чотирьох ключових змінних – заданої швидкості руху, часу розгону до неї, номінальної потужності двигуна і маси автомобіля. Встановлено, що час розгону автомобілів до заданої швидкості є прямо пропорційною функцією від питомої маси автомобіля. Це дозволяє відмовитися від прий­нятого в наш час більш складного уявлення часу розгону у вигляді гіперболічної функції від питомої потужності автомобіля. Визначено середні значення енергетичного циклового ККД при розгоні ряду легкових і вантажних автомобілів. Вони дають можливість оцінювати достовірність значень часу розгону автомобілів, що надаються заводами-виробниками. Отримані результати є справедливими для будь-якого транспортного засобу, сила інерції якого (в його поступальному русі) є домінуючою в порівнянні з іншими силами, які протидіють розгону